ОНОВЛЕНИЙ ТЕАТР НА НОВІЙ СЦЕНІ

 

ОНОВЛЕНИЙ ТЕАТР НА НОВІЙ СЦЕНІ
Газета «Демократична Україна» від 29 січня 2010 року №4(23791)

Драма Івана Карпенка Карого «Безталан­на», схоже, переживає нині друге народжен­ня на сцені українських театрів. Ще свіжі враження в тих, хто бачив у липні прем'єру в Київському театрі юного глядача(постановка Костянтина Дубініна, а щойно відбулася ще одна прем'єра цього ж твору, якою озна­менував відкриття власної сцени Новий ук­раїнський театр.

Перше, що впадає в око, яке кинуло погляд на афі­шу,— цей мало ще відомий у Києві колектив, так само, як і ТЮГівці, вирішив повернути п'єсі її первісну назву — «Безталання», котра була змінена внаслідок редактор­ських правок у виданнях і перевиданнях.

Якщо, прочитавши афішу, ви зацікавились і пересту­пили поріг будиночка на вулиці Михайлівській, перший поверх якого займає театр, будете знову-таки вражені. Насамперед тим, що коли у камерній, на 40 місць глядачевій залі згасне світло, з-за лаштунків вийдуть не прос­то молоді, а молодюсінькі актори. «Вони ж іще підліт­ки»,— подумалося. І, чесно кажучи, не одразу призвича­їлась до таких юних облич у ролях не лише молодих, а й літніх героїв.

Та через деякий час зрозуміла, що більшість виконав­ців майстерно перевтілилась, і образи в них вийшли достовірні. Просто трактування ролей дещо інше, не стереотипне, а своє, сказати б, з точки зору людини XXI століття. Скажімо, в образі Варки (артистка Ольга Сова) вгадуємо риси не тільки фатальної жінки-спокусниці, а й примхливої сучасниці, можливо, доньки замож­них і впливових батьків. Вона прагне підкорити собі всіх і вся. Софія ж — її антипод у всьому: до речі, на відміну від інших постановок п'єси, тут вона не висока та струн­ка, а середнього зросту огрядна білявка.

Виконавиця ролі Софіі — Аліса Гур'єва — зуміла пе­редати певну еволюцію поведінки своєї героїні: від на­ївності, намагання догодити лихій свекрусі до рапто­вого прозріння, що пробудило в ній жіночу гордість, непокору.

Якщо говорити про персонажів старшого віку, Іван, батько Софії у виконанні Романа Божка, якийсь ненату­ральний вийшов. Не допомагає ні старечий ціпок, ні ка­пелюх, насунутий на очі, ні окуляри. А от Ольга Білоног, котра грає матір Гната — Анну -~ влучила в самісіньку ціль. Молодість не завадила актрисі з психологічною глибиною втілити образ жінки неоднозначної, але у вда­чі якої гору бере зло.

Узагалі вистава Нового українського театру, як сказав її режисер-постановник і художній

керівник цього колективу Віталій Кіно,— поза часом. Тут бачимо і чу­ємо перегук епох. Його

уособлюють пісні групи «Океан Ельзи», що наче ведуть постійний діалог із українськи­ми

народними мелодіями. У костюмах героїв також ба­чимо сучасні фасони й стилізацію під

традиційне на­родне вбрання.

Несподівано вирішена фінальна сцена, у якій присут­ній не лише трагізм. Після того як дівчата й хлопці запа­люють свічки у лампадах і журливо співають: «Причару­вала серце і душу...», починаються вечорниці, де знову люди звеселяють душу. Такий хід режисер пояснив тим, що не хотів, аби вистава закінчувалася на цвинтарі се­ред могил, бо все одно життя триває...

— Ми відкрили цю сцену прем'єрою «Безталання» в грудні минулого року,— розповідає Віталій Кіно,— але театр заснований давно. Мабуть, деякі глядачі пам'ята­ють, що наша назва промайнула на афішах інших сто­личних театрів. 12 років тому ми створили свій перший комерційний проект. Ним стала комедія «Європа може зачекати» за п'єсою Е. Скріба, яка йшла на сцені Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Цей проект мав довести людям, здатним підтримати нас матеріально, що ми зможемо створити театр, який принаймні трохи відпрацьовуватиме вкладені гроші. Далі чергувалися різні періоди — і цілковитої тиші, й праці на різних сце­нічних майданчиках, і численних гастролей світом. Ідея поновити Новий український театр виникла, коли мину­лого літа я випустив свій перший акторський курс у Ки­ївському коледжі театру й кіно. За чотири роки навчання студентів ми поставили кілька вистав. їх тепло сприйма­ли глядачі й театральні критики. Вони казали: «Мусите обов'язково працювати». І я погоджувався з ними, але де? Минулого сезону зіграли кілька спектаклів у театрі «Сузір'я», котрий тимчасово надав нам притулок. Проте там сценічний майданчик активно задіяний. До того ж я розумію, що наш колектив не вписувався у той формат, оскільки «Сузір'я» — театр зірок, а в нас працюють мо­лоді актори. Тому треба було шукати інші сцени або від­кривати власну. Ми пішли іншим шляхом і знайшли це приміщення на Михайлівській, куди запрошуємо всіх чи­тачів вашої газети.

— До речі, як вам пощастило «оселитися» в цен­трі? Адже київська міська влада не надто прихиль­на до закладів культури.

— Коли займалися пошуками, вимальовувалось бага­то різних варіантів. Доводилось зважати на важливі для нас чинники. По-перше, ціни: оренда — то величезні гроші. По-друге, не кожне приміщення можна переоб­ладнати під театр, особливо якщо там усе перебудова­не під офіс — зі стелями, підлогою, кахлем. Після трива­лих пошуків зупинили вибір на цьому приміщенні, воно відразу привернуло нашу увагу. Господарі цього приват­ного будинку погодилися здати перший поверх нам в оренду. Ми їм за це вдячні, адже не кожен погодиться на те, щоб його будівля стала публічним місцем.

— Тепер поговорімо про ваших акторів. Я вва­жаю, що замало їх назвати молодими, вони зов­сім юні...

— Так, відрізняємося тим, що ми, можливо, наймо­лодша трупа у Європі, а може, й у світі. Середній вік на­ших акторів — 19-20 років. Проте граємо серйозну дра­матургію. Приходьте до нас на вистави за творами Чехова, Шекспіра! Маємо в репертуарі кілька дитячих спектаклів. Цікаво, що часто саме дитячі казки роблять театрові рекламу. Приміром, у новорічні дні на денні ви­стави разом із дітьми приходили їхні батьки, і тепер во­ни відвідують наші дорослі спектаклі, що для колективу Нового українського театру є надзвичайно цінним.

Тетяна КРОП

 


Fatal error: Class CToolsCssCache contains 1 abstract method and must therefore be declared abstract or implement the remaining methods (DrupalCacheInterface::__construct) in /home/h28146/data/www/nut.kiev.ua/sites/all/modules/ctools/includes/css-cache.inc on line 52