Прем’єра відбулася 21 липня 2016 року
Вистава російською мовою 
Тривалість – 1 година 50 хвилин
Без антракту 

Комедия «не по-детски» “Ролевые игры” это спектакль – трагифарс. Душа человека загадка, а душа ребенка загадка вдвойне. Кто они, эти существа, которые внезапно появляются в наших домах? Очень часто в их глазах, как в кривом зеркале, ми видим самих себя.

  Историю о двух сербских мальчиках и двух девочках, которые ежедневно играют в своем дворе в достаточно страшные и взрослые игры, написала известная сербская драматург Биляна Срблянович. Спектакль привлекает тем, что мы, как будто глазами наших детей, можем увидеть мир, в котором живем. Дети воспроизводят те действия и говорят те слова, какие они слышат ежедневно от нас, своих родителей. На разыгранных Андрией, Надеждой, Миленой и Воином «ролевых играх» мы и ужаснемся, и посмеемся, над собой, над своими страхами и желаниями, над нашими комплексами и наклонностями…

РОЛИ ИСПОЛНЯЮТ:

ВОИН, папа – Егор СНИГИРЬ
                         Александр ДИДЫК (актёр Театра «КОЛЕСО»)

МИЛЕНА, мама – Нина КИРЕЕВА
                                 Виталия ПОЧЕВАЛОВА

АНДРИЯ, сын – Олег ЩЕРБИНА
                             Кирилл СУЗАНСКИЙ

НАДЕЖДА, собака – Полина КИНО
                                     Марина ПАЩЕКУН

СПЕКТАКЛЬ СОЗДАВАЛИ:

Режиссер и автор музыкального решения – Мария ГРУНИЧЕВА
Решение сценического пространства – Виталий КИНО, Мария ГРУНИЧЕВА
Художник по костюмам – Юлия КИНО
Балетмейстер – Анна ЛЫСЕНКО
Музыкальный руководитель – Илья РЫБАЛКО
Световое решение – Егор СНИГИРЬ
Звукооператор – Владислав СВЕДЕНЮК

«Вистава цікава, неоднозначна, багатопланова. Ми бачимо дітей, які грають у трагедію. Це — попередження батькам і всьому людству, що треба бути уважними до своїх дітей. А змальовані у виставі сербські події 90-х років багато в чому перегукуються з сьогоднішньою Україною. Вірю, що виставу чекає довге життя».
Ірина Кліщевська, 
народна артистка України, 
художній керівник Київського академічного театру «Колесо»

«Незважаючи на кілька доволі жорстких сцен, в цілому вистава вийшла світлою та оптимістичною. А один із висновків, який можна зробити після побаченого – треба дуже цінувати близьких людей, поки вони живі.»
Едуард Овчаренко, 
Газета «Демократична Україна»

«Вважаю, що звернення до тексту Біляни Срблянович — саме на часі! У п’єсі досліджується майже хрестоматійна тема ставлення людини до смерті. Діти грають у смерть, але роблять це надзвичайно весело, захоплено. Жартують із нею. Сьогодні ми майже щодня чуємо про нові й нові смерті… і звикаємо до цього! Не дай, Боже, нам усім і нашій країні, і світу аж занадто захопитися цією «грою».
Віталій Кіно, 
художній керівник Центру мистецтв «Новий український театр»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *