Прем’єра відбулася 27 травня 2010 року
Вистава російською мовою
Тривалість – 2 години 20 хвилин
З антрактом 

На создание спектакля театр вдохновили:
Симона Берто,  Наталья Кончаловская,  Сильвен Райнер
Нина Мазур,  Ирина Клищевская
и
Эдит ПИАФ

     Яка на тебе може чекати доля, коли одна твоя бабуся власниця борделю, друга алкоголічка, твій тато вуличний акробат, а мати покинула тебе у ранньому дитинстві, і взагалі ти народилася сліпою!? На що сподіватись? Лише на чудо! Прозріти і побачити клавіші піаніно. Такі ж чорно-білі як доля, яка на тебе чекає… І замість того, щоб скаржитись – почути музику і заспівати! Стоячи під ліхтарем на брудній вулиці Парижу, заспівати так, щоб тебе почув увесь світ! Заспівати так, як ніхто і ніколи, ні до тебе, ні після тебе – не співав! Стати чудом! Стати Піаф!

        Вистава про чудо, любов, залежність, велику жінку, маленьку пташку… «Коли я не помираю від кохання, коли мені немає від чого помирати, – ось тоді я готова здохнути» – Едіт Піаф. Приходьте на виставу і будемо  помирати від кохання разом з прекрасною актрисою Нікою Заруцькою під пісні легендарної Піаф.

СПЕКТАКЛЬ СОЗДАЛИ:
Постановка,  решение  сценического  пространства
и  музыкальное  решение – Виталий Кино
Балетмейстер – Светлана Архипова
Художник по костюмам – Юлия Кино
Музыкальный  руководитель спектакля – Инна Лукьянец
Световое  решение – Егор Снигирь
Консультант-репетитор по французскому языку – Анна Кучеренко
Декорации – Александр Матвеев,  Николай Котляренко
Бутафория – Анастасия Панина

«Це здається якоюсь грою уяви: до театрального фойє «влітає» дівчина-горобчик і запевняє всіх, що вона і є та сама Піаф, псевдонім якої теж перекладається з французької як «горобчик». Шокований глядач, чесно кажучи, повірити не в змозі. І раптом з глядачевої зали владно лунає той знайомий, сильний і прекрасний голос Примадонни шансону. «Ні, я не вона!» — кричить актриса,— вона— там!» І веде присутніх на поклик того голосу.»
Тетяна Кроп,
Газета «Демократична Україна»

«У виставі грають лише двоє акторів, але складається враження, що на сцені не менше двадцяти дійових осіб. Єгор Снігир виконує всі чоловічі ролі, починаючи від батька Едіт, закінчуючи усіма її коханцями, привносячи в кожен образ щось нове. А Наталя Заруцька, хоча й грає лише одну роль, але в кожній сцені її Піаф різна, то весела, то сумна, то щира, то іронічна, то безшабашна, то розсудлива. Заруцька не намагається ідеалізувати співачку, недаремно ж жанр вистави визначено як сповідь зірки. Перед очима глядачів актриса проживає ціле життя – від народження до смерті, від дитинства Едіт Гассіон до хвороб і ранньої старості.»
Едуард Овчаренко,
Газета «Демократична Україна»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *